Нил, переживала за тебя больше всех, потому что ты больше всех боялся))))) хорошо что все прошли... кстати, а правда, что посольство перепутало DS-formы двух девочек и поставило нашей студентке визу в чужую DS-ку??? (IMG:style_emoticons/default/papa0000.gif)

(IMG:style_emoticons/default/superman.gif)

OlegiK

Привіт усім хто планує відвідати посольство і з посмішкою і радістю вийти звідти (тобто отримати заповітну візу)!!
Ось моя маленька історія!
(Пишу українською-кому не подобається –хай не читає!)
Ранок!
9-та година! Чесно кажучи встав сам, бо від хвилювань снились різні жахи і спати було паскудно! Розбудив свою дівчину (просто жаба давила, що комусь солодко спитьса, а мені ні) вона теж доречі приймає участь в програмі!!
Ідемо на вулицю!
11:30 Світить сонце, тепло-Классс! У голові літають думки –"Дадуть візу чи Ні"! "А що буде, якщо не датуть-це ж буде-…."! Але в любому випадку переконую себе , що все буде THE BEST! Моя girlfriend поводиться так ніби сьгодні звичайнісінький день і я стараюсь з неї брати приклад!
12:50 Посольство, купа студентів які смалять цигарки, сміються на всю вулицю і їдятьхарчі з McDonaldsy- тоді я зрозумів, що мені саме туди! Знайшли студентів від своєї компанії і старалися триматися разом! Розпитували один одного хто куди їде, скільки зеленої капусти буде отримувати, і як її буде витрачати! Було круто і весело! За розмовами усі забули про хвилювання!
13:10 Усім роздали номерки і по-одному почали запихатись на територію посольства, через Дядьків-охоронців, які провірили нас на присутність усіляких металевих речей ( телефони здали в камеру схову за 5$)!
13:15-14:00 Сидимо в приміщені на зразок літнього кафе-чекаємо, як розгорнуться події далі! (Туалет,кава ,чай і вода там є)
14:10 Ведуть групу 20 чоловік на зняття відбитків! потім 5 з яких підуть зразу на співбесіду ( в цій пятірці першою була моя дівчина)! А решту відправляють назад в летнік!
14:30-15:00 Вбиваємо час і закидуємо один одного усілякими питаниями! І тут я бачу свою girlfriend, яка іде з задоволеною посмішкою! Усім зрозуміло-отримала візу! Через декілька хвилин слідом виходить чувак але уже без посмішки-не дали!
15:15 Ідемо тепер ми! Заходимо в кімнатку де купа стільців і купа трішки знервованих студентів! Сідаю на стільчик між двома дівчатами, які невпинно вдивляються на табло, а потім на свій номерок! Пару хвилин заспокоював дівчинку, яка сиділа праворуч – вона дуже нервувалась, але мені вдалося її заспокоїти! Щодо моїх хвилювань то - "Не такий страшний чорт, як його малюють!" Як гадав що мене там порве на куски від нервів! Але....! Але усім пораджу одне-просто старайтесь тримати себе у руках! А решта-це справа мільйонів років еволюції людини! Купа рефлексів, хороших навиків, настанов підсвідомості не дадуть вам пропасти! Усе беде гаразд!
15:25 Блим-блим і загоряється мій номерок і номер кабінки №3! Повільно встаю і йду туди! Налаштовую на обличі природню і щиру посмішку і підхожу до вікна де сидить дядько-америкос і риється в моїх документах! Питання були наступні
1. Імя!
2. Компанія через яку їду!
3. Що я знаю про компанію роботодавця !(хоча я нічого не знав але натрусив такого, що він навіть посміхнувся)!
4. Скільки я відвалив за поїздку грошей!
Потім побажав удачі! На що я йому відповів "Have a nice day! забрав зелений корешок і DS 2019; і з відчуттям гордості і душевного спокою попрямував до друзів!
УРА! Я ЗРОБИВ ЦЕ! Нічого складного! Зовсім нічого складного!
16:00 Вилітаємо на вулицю і йдемо відмічати цю знаменну подію в історії свого життя!
Доречі поки я був там, то із 40 не дали тільки 3-м! Так що шансів отримати візу просто багатенно!

Euro

- Officer: Hello
- Me: Hi (улыбаемся)
- O.: So… let me see… You are an exchange student, aren't you?
- M: Yes, Sir
- O: And what are you going to do in America? Are you going to work?
- M: I'm going to work as a waitress at an Italian restaurant. You may laugh, but working as a waitress has been one of the dreams of my life. Indeed, every time I am at the restaurant with my parents or friends, I want to be at the place of the waiter.
- O.: (Офицер действительно смеется) Well, it's a hard job, believe me!
- M: Yes, I've heard about it. Well, I'll be given an opportunity to try it out!
- O: Were do you study?
- M: (далее элегантным жестом достается студенческий, зачетка, справки из вузов и начинается ода Alma Mater) I'm enrolled in the program of the Ukrainian-French University which means that I am a student at the Linguistic University of NN, where I study French and English, and at the Economics Department of the NN State University. That's why when I graduate in two years I'll be given two diplomas!
- O.: (Деловито листает зачетку, смотрит штампы в студенческом) I see…Very nice…May I have a look at your previous passport with the previous visas? This is the new one, isn't it?
- M.: Yes, the passport that you have is new, because the old one has already expired. Here is my old passport. (Дается старый загран, офицер его листает, ставит штамп на старую американскую визу ”Canceled without prejudice»). As you see, I've traveled a lot in my life. I've been many times to Europe: Germany and France. I strongly believe that travelling is the greatest thing in the world! One gets to know other cultures, mentalities, meets new interesting people and practices the language. Alone changing the atmosphere makes it worth to go on trip!
- O: Ok, well…thank you, your documents are all right, everything is fine and you can pick up your visa within few days. Good luck and have a nice trip!
- M: Thank you. Bye!

Sheva

Главный плюс - я и моя подруга получили визы! Так же визы получили все наши, кто шел перед нами... Все с улыбками, в припрыжку направлялись к окошку оплаты пересылки документов....
Главный минус - мы стояли на этом холоде очень долго... Сочувствую Рустему, который вобще без перерыва и передышки стоял под этим снегопадом и остался стоять, дожидаясь последнего нашего...

Из других заметок - вопросов мне задали ровно 2.... "Куда еду"... "есть ли опыт фотографирвания", сказала, что мол только с родителями на отдыхе и улыбнулось широко-широко, на что ооооооочень приятная женщина в окошке улыбнулась в ответ и даже хи-хикнула.... Сказала, чтобы я посетила обязательно национальный парк какой-то поблизости и поздравила с получением визы!!!!!!!!!!!!!! УРАААААААААААААААААААААААА

sapsan

Всем привет!:) вчера с другом и многими другими ребятами получили визу...!! УРААААААААААААА!
Еду я на Аляску (Чигник)
Вообщем рассказываю как все было... Ждали мы часиков около 4-х на улице перед посольством... после нас начали запускать... проверка металоискателем , снятие отпечатков, подача документов(Рустем роздаст все нужное)... Получили каждый свой номерок... у меня 303, как то сразу почувствовал что все будет нормально!
Только когда загорелась моя первая кабинка( с которой только ,я так понял, и давали отказы) что то передернуло... подхожу.. и не знаю почему..? ложу ему свой студак...) он говорит мне: хай! и нет не нужно!
После етого говорит притиснуть пальцы к сканеру... перепутал руку... Немного растерялся, но улыбка вроде была .. и смотреть ему нужно в глаза!
После етого спросил где учусь ? говорю в политехе.. как услышал .. сразу : типа ето круто..! какой курс ? отвечаю 5... он сразу у меня уточняет, я снова 5 он типа подожди минуту.. отезжает к своим начинает уточнять... я сразу себя предложение накрутил мол заканчиваю в 2009 .. ето и сказал после етого он успокоился! А потом и началось самое интересное.. Спрашивает: какая специальность? говорю: Атомная енергетика... он сначала думал, что я немного не так сказал переспросил: я ему начал про Атомные станции чесать... он меня перебивает, говорит что-то , но я не понимаю.... прошу его сказать другими словами... он мне снова втирает я немного понимаю и тут он мне на ломаном руском: "Ядерноее оружие" я сразу улыбаюсь и махаю руками: нет, нет!! он улыбнулся дальше спросил куда еду... когда назад? говорю 29 - го августа.. что я буду делать там? нравиться мне ли Лосось:)))! потом что буду делать после етого....сразу мне типа ты ж будешь работать после возвращения? я нет мне ж нужно еще учиться год...
и как часто ем рыбу и какую предпочитаю?
последний вопрос когда задал смотрит на меня с печаткой в руке над моими бумагами и ждет пока я отвечу, а я говорю мол щука моя любимая рыба. сначала не понял, я сразу продублировал.. он типа ооо круто! дал зеленую бумажку и форму J-1 говорит возьми ее с собой и НЕ потеряй!!
вот и все ...)))
все будет гууд! не переживайте.... главное что-то говорить в тему! У многих намного меньше спрашивали...

Желаю всем УДАЧИИИИИИ!
А тем кто прошел и кто собираеться лететь в Анкоридж в первых числах июня: давай вместе групироваться и куплять уже сейчас билеты!

OlegiK

Напередодні, а саме18-го лютого 2008 року, вечором, йду вже звичним для себе шляхом на курси англійської мови. Навколо вирує життя, кожен кудись спішить, ще й мороз звідкись узявся (посеред лютого, хто його просив ), щіпає за щоки. А я думаю свою думу. А подумати й справді є про що. Завтра ж день, якого я так довго чекав. День, який місяць тому видавався таким далеким, а зараз розумію, що дуже близько... В цей час в плеєрі грає щось класичне (Вівальді чи Шуберт, не так важливо - люблю різні стилі музики). І розумію, що цей вечір я запам"ятаю назавжди.
Ось я і на курсах. Викладачі з Америки, російської не знають. Кльово, практика мови. І після трьох годин навчання, прямуючи додому, в голові все те ж саме - завтрашній день. Починаю задумуватись про рівень своєї англійської - а якщо чесно, то тільки про це і думаю. Впевненості додає, що з сьогоднішніх курсів зрозумів викладача відсотків на 95%. Але, але, але...
23-я.00 Ось я знову і вдома. Думки всі ті ж. Беру свій джоб-оофер і сідаю його читати в n-ний
раз. Якщо чесно, інформація уже не сприймається. Напевне, мандраж бере своє. Але стараюсь себе заспокоїти. Але ось дзвінок - друг, з яким йдемо завтра в посольство, пропонує влаштувати контрольну передпосольську підготовку. З усією інфою валю до нього. Розбираємо найнеочікуваніші питання (на нашу думку), граємо в посла-студента
00:30. Йду спати. Знаю, що заснути відразу не вдасться. Так і є. Бозна коли заснув, але добре що це таки трапилось.
Ранок. Прокидаюсь без будильника, і розумію, що треба ще поспати. Вдається, з горем пополам. Вставши, роблю все на автоматі, і... як же я довго чекав цього дня... Невдовзі зустрічаємось з другом, і перекусивши перед співбесідою їдемо до посольства.
11:30. а ми вже біля місця призначення. Погода - жахлива, але про неї ніхто не думає. Думаємо, куди вбити цю годину. Стоїмо, мерзнемо, починають сходитись знайомі обличчя з нашої групи - ми першопрохідці в своєму агенстві. Уже майже усі в зборі, окрім.. Рустема. В гурті чутно: "Де Рустем?", "А може йому подзвонити?". Але дивлячись на годинник, кожен себе заспокоює - ще рано. 12:15 - його нема, ну і не дивно, навіщо приходити так рано. 12:20 - все ще нема. 12:25 - той же результат. З кожною секундою все ближче і ближче стає той час, на який нас тут збирали. І... ось, він - з"являється наш керівник. Відчувається пунктуальність. На душі в декого стає спокійніше - це відчувається, хоча багато хто ніяк своїх емоцій не показує. Одні спілкуються, стараються шуткувати, інші думають. Точніше усі думають про те, що скоро відбудеться.
Починається перекличка - як не дивно, але з 50 тільки 49 на місці. Проходить ще якась хвилина - і нас уже 50! Да, екстремал!! Пунктуальний!
Рустем починає розказувати деталі, які ми уже всі чули напевно не один раз. Потім роздає кожному документи і розставляє нас по порядку. Буквально через 5 хвилин - 2 колони студентів чекають... А ноги на цей час уже встигли задубіти. Холодно. З неба починає падати такий пухнастий сніг - гарний, але мокрий, і тому тільки ще більше напружує обстановку.
Стоїмо в черзі. Найбільше добиває, що знаходяться такі люди, які проходять в посольство без черги. Я розумію, що ми студенти, ми можемо почекати, але ж ми також - люди! Стоїмо, чекаємо свого зеленого світла. Знайомимось, шуткуємо, хоч і розуміємо, що ще чекати довго, але час в розмові пролітає швидше. І ви не повірите, але ось переді мною якісь 2-3 чоловіка, і наступний буду я. Зелене світло буде для мене! І ось, нарешті, як довго я цього чекав. Жіночка з металошукачем щось шукає. І.. таки знаходить ) Металошукач починає інтенсивно пікати в районі тазу. Кажу - у мене бляшка від ременю з металу. Вона: А я звідки знаю - покажи. Показав ) Все вроді норм, і забравши усі речі, які попередньо витяг з карманів, виходжу назовні з цієї будівлі - а там знову холодно, і все той же липучий пухнастий сніг. Питаюсь в якогось дядьки, куди йти далі, і ось я в головній будівлі посольства. Займаю чергу для зняття відбитків. Починаю роздивлятись навколо. В усьому, що бачу, відчувається інша цивілізація - починаючи від тяжких броньованих дверей і вікон і закінчуючи суперсучасною технікою: сканером пальців, моніторами. В оману вводить тільки персонал, який розмовляє українською, а дехто російською. Таки ось уже і я кладу ліву, потім праву, потім 2 великих пальці на сканер. Про себе думаю, да, маладчіна, з першого разу просканували пальці. І краще б про це я не думав. Тьотя російською просить ще раз покласти 4 пальці лівої руки на сканер. Потім ще раз. Починаю нервувати. Впевнений в тому, що порізів немає, але мандраж бере своє. Тепер вона просить щільно приставити вказівний палець до вікна. Роздивляється. А я себе все більше і більше нагнітаю. Ще раз сканує, просить ще раз приставити до вікна, знову сканує. Я думав це ніколи не скінчиться. Хух, видає номерок. 284. Відразу починаю шукати асоціації з цим номером. Нічого не знаходжу, окрім як у мене 2, 4, 8... і що з цього... починаю думати про співбесіду. Сідаю на стільчик, уже шуткувати не хочеться, навіть говорити ні з ким. Нервую. Дивлюся на табло, чекаю своєї черги. Розумію, що в мене ще є хвилин 5, перед тим як буду спілкуватися АНГЛІЙСЬКОЮ! За цей час бачу 2 відмови - один точно хлопець з нашого агенства, а в другому знайомого обличчя не знайшов, хоча можу помилятись. Номерки, так як я і очікував, з"являються не по порядку. Чекаю.. А про себе думаю: "You can do it", повторяю про себе ці слова, потім знову і знову. Знаю, що я цього заслужив, але якісь 2 хвилини, а той менше розмови можуть все змінити. Розумію важливість усієї ситуації, що склалася. Починаю навіть фантазувати, що буде якщо не отримаю візу. Стільки думок в голові, просто жах.
І ось світ зупиняється. Відчуття, яке словами не передасиш. Ніби все зупиняється. Підіймаюсь зі стільчика, залишаю на ньому курточку і прямую до 2-го віконця. І ось я навтпроти нього. Тет-а-тет. Ось, той, від якого залежить дуже багато. Розмова була наступною:
Офіцер: - Hi!
А взагалі привітатись першим хотів я - не встиг.
Я: Hello!
O: How are you?
Я: I'm fine. What about you?
O: me too.
А далі буду писати діалог українською - певно він був на англійській.
О: просить мене приставити палець Я чогось подумав великий палець лівої руки, а виявилось таки вказівний. Коротше перший баг. Таки приставляю вказівний, він каже окей.
O: What is your favourite hobby?
В питанні розумію все, окрім останнього слова. Він, кажучи хоббі, робить це.. напевно по американськи ) Чується "ХАББи". Перепитую, і тільки тоді розумію, що від мене хочуть.
Я: I like go fishing and ping pong.
O: Яку найбільшу рибу ти ловив.
Я: Це була щука, вагою приблизно 3 кг.
Бачу на його устах посмішку. Посмішка взаємна )
Я: It was wonderful.
О: Де ти неї зловив.
Чомусь знову не розумію, що в мене запитали. А точніше, думав, що зрозумів, і відповідаю "Спіннінг".
О: No, no. Where?
Я: Ок. Вест Юкрейн. Рафалівка сіті )
І знову у відповідь бачу посмішку ))
Тепер починається перевірка джоб оферу.
О: Що я робитиму в америці?
Я: (уже завчену фразу) I will work like a seafood processor. I'll be cutting, grading, lifting, sorting of fish or fish roe.
Говорячи це, бачу що з кожним моїм словом він все більше і більше посміхається. Напевно цю фразу сьогодні він чує далеко не вперше )))
Тепер йде перевірка того, чи я студент.
О: Який курс?
Я: 5-й
О: Ооо. Коли закінчиш навчання?
Я: в липні наступного року, отримаю ступінь магістра.
Він щось набирає на клавіатурі, напевно перевіряє якусь інформацію. І видає з серйозним лицем наступне (Хоча в цьому серйозному обличчі я все рівно знаходжу посмішку )
О: Так ви закінчуєте університет в 2008 (затягуючи останню цифру) чи в 2009 (теж саме)?
Я: в 9-му
Потім слідує наступние питання, яке я дослівно таки до кінця і не зрозумів. Але суть була наступна:
О: Так ви зараз уже вчитеся на магістра?
Я: Так.
І тут він віддає мені якийсь листок. Я спочатку думаю, що це ДС форма, але дивлячись на його, бачу що він посміхається, і щось чи то запитує, чи то розповідає. А я не знаю, як реагувати, промайнула думка, що це таки відмова. Але я повірив його посмішці, і не сприйняв цю його дію, як відмову. Перепитую, так як не зрозумівo що він сказав, та й не слухав я його. Він щось знову каже, і я помічаю у нього в руках зелений продовгуватий аркуш, він відриває мені картку. Тепер все зрозуміло. Я певно посміхаюсь. І ось коли він протягує мені грін кард, до мене тільки доходить, що він сказав:
О: Я думаю, тобі більше не подобатиметься рибалка, після того того як ти попрацюєш на Алясці.
І я з посмішкою і наповнений радістю забираю свою green permission. Соромно мені має бути, але я весь щасливий і на емоціях здається забув сказати дякую. Якщо чесно, то не пам"ятаю. Хух, збулася мрія... )
Забираю речі, йду з посольства під тент. Усі такі щасливі, таке ніколи не забудеться. Вітаємо друг друга, тепер усе пофіг.. Тепер можна й відмітити.
Але... друга немає. Пройшло хвилин 15 - все одно нема. Я уже нервуюсь. Уявляю найгірше. І ось, з"являється знайоме обличчя в дверях. Вдивляюся. Відразу на устах виростає посмішка - блін, я такої посмішки в нього ще не бачив. Чесно!! Вітаємо друг друга. УРА!!! Ми їдемо в Америку. Розуміємо, що попереду ще стільки гемору з універом, але це вже ніщо, проти того що ми зробили сьогодні. Ми знову і знову розказуємо, як лажали на співбесіді. Ми - щасливі!!! І тільки зараз починає відчуватися втома. Я просто не відчуваю ніг. І справді, простояти з 4-и години на холоді - це було щось.
Оплачуємо доставку паспортів, виходимо за межі посольства. А нас там чекає Рустем. Блін, мені жаль було на нього дивитися, коли я притримував папку, а він відмічав результати співбесіди.
Скажу чесно, в цей день найбільше вразив мене офіцер, а Рустем - це другий, хто вразив найсильніше, своєю відданістю.
Доречі, так і не написав, як мене вразив цей типічний американець. Так ось, коли з ним тільки почав спілкуватися, а саме після хай - хеллоу, у мене вже було відчуття, що я отримаю візу. Певно, я розумів, що сам себе і можу завалити, неправильно щось сказавши. Але я був впевнений, що причин для не видачі дозволу для поїздки до США у нього немає.
Ось так я отримав візу.
Після цього, голодні і втомлені, ми з другом попрямували в сторону метро, і по дорозі вирішили, що треба зайти в Домашню Кухню перекусити. Такою смачною була солянка, ммм, а млинці з сиром... Але це вже зовсім інша історія

Irka

Итак, как и обещала напишу свою историю прохождения посольства!
Прежде всего, хочу сказать спасибо всем-всем-всем, из агентства опэр! Ребята, спасибо за проделанную работу! Вы сделали меня счастливой, пока что на несколько дней, а теперь, наверное, и на всё лето

Так вот

Утро вторника... я звоню в 7 утра подруге, (sheva - привет подушка, привет подружка:)) и как ни странно, но она тоже не спит... Ночь выдалась тяжелой... глупые мысли лезли в голову... Смс-илась долго, а потом когда все уснули поняла, что от эти мыслей я уже не убегу... Злые консылы, пробки и опоздание в консульство, красная лампочка в окошке и ещё много всего мне представлялось, во время того, как я дремала...

В результате, встала не выспавшаяся и морально уставшая... Завтрак состоял из Активии, т.к. о еде вобще не думалось(как я потом пожалела об этом).

Далее была смешная подготовка к посольству... долгий выбор чего одеть и чего накрасить , а затем встреча с подругой... Пошли обсуждения, по дороге в посольство, а не выпить ли грам 150 для храбрости и чтоб язык развязался... Не выпили, и снова потом пожалели... )

Холод, голод и страх сопровождали нас все 4 часа у посольства... Построили по списку... прохождение внутрь мимо охраны по зеленому сигналу... В руки взята папка, но себя в руки взять всё сложнее и сложнее...

И вот оно.... посольство изнутри... могу сказать на 90% что я попала в Америку... Дизайн, оформление... фотографии на стенах... это была частица американской цивилизации, которая дышит чем-то американским...

Номерки в руках... табло загорается и парень идёт к первому окошку - отказ... Я слышу разговор по частям и понимаю, что он говорит не уверенно и почти ничего не может сформулировать, переспрашивая вопросы...

Те самые глупые мысли возвращаются в голову... Я тешу себя тем, что хоть и не на много, но мой английский определённо лучше...

И вот... мой номер... передо мной идёт подруга, с которой мы 4-5 минут, как не разговаривали, а просто молча переживали и тряслись... Она идёт в 4-е окошко, а я направляюсь к 5-му....

Милый мужчина задаёт первый вопрос:

- Hi, how are you?
- Ok, and how are you?
pause
- What are you going to do in america
- I'll take photos and sell them
- No, /smile/, I mean smth else
- Oh, I want to spend time with old and new friends, improve my english a lot /smile/ and to see America
- Do you have some experience in taking photos?
- Yes, sure, I have Nikon))
- Really /smile/?? I also have Nikon!! What type?
- The old one - TY 500(сбрехала)))
- Oh, ok... Have a good time and return home in time
- yeah, i'll be back /smile, pause/ in time...
- Bye
- Bye, have a nice day!

Я счастлива.

FreeDOm

Хм...надо что-то росказать, ато мне тож открыли визу)))))))))))))))))всё начялось еще в Черновцах, по сколько я именно от туда!!!Я и еще моих 4 друга стоим на вокзале и думаем как бы побыстрее добратса в Киев, дорого прошла так се, но ровно в 8 с кусочьком(точьно не помню) приехали в Киев....в пол 10-го были уже возле Пимоненка(это адрес посольства кто еще не знает) пошли посатрели что там дофига народу, и пошли искать где бы посидеть, этот вопрос решилса быстренько...
к посольству подошли гдет начяло 1-го, народу уже было многа, стали се "зкраечку" и начяли всех обсуждать,вспоминать школьный курс английского и т.п.))))что поделать такие уж мы)
Тут к нам притусовалось еще 2 девченки (или мы к ним притусовались хз),Рыженькая и черненькая (имена не называю, но одна тут про фотоапарат россказывала) )))я думаю они поймут про кого я )))скажу честна сильно не переживал почьти никто из нас (уже 7-их) потомучто многа шутили и т.п.Но когда загоряетса зеленая лампочька прям перед тобой...ты понимаешь, вот этот момент!!! и что-то сразу становитса не весело))ааа, забыл сказать там постаянно россказывают что надо делать, сначяла Рустэм,потом който мужик выходил с посольства...
Заходишь на то КПП(или комната со злыми дядями и тетями) все свои вещи на досмотр....роздеваешся...шучю роздеватса не надо!!потом проходишь на сдачю отпечятков пальцев!!процедура классная, руки труханит капец, мои пальцы чет постаянно двигали то вверх, то направо, на лево, но вконце дали номерок,и сказали идти ждать очереди!!Вот тут то и начинаетса....нервы капец, а еще когда видишь людей которые возвращаютса с паспортом в руке, таким оказалса и мой друг, нас двое должно было ехать в один город, вообще нас 5-ро но 3-ое в один город, а мы 2-ем в другой....я увидел его с паспортом и офигел(что его там спрашивали у меня не спрашивайте!), и тут загораетса мой номер.... подхожу к окошку,и он мне говорит шота тип пут ёр мидл фингер ин э....и показывает мне в окошко,сори за грубость "fuck",ооо тут у меня настроение поднялось, нервничать почьти перестал и пошел розговор, первое что спросил:
-кем будешь роботать?
-си фуд процесор
-что означяет сифудпроцер
-оброботка рыби,лосося
-где учишся
-Черновицкий нац. универ, факультет компьюторных наук, 3-ий курс
-а как связана твоя спецыальность с рыбой?
-никак!!
-а почему именно на Аляску собралса?
-красивая природа, улучшить английский,шота еще погнал про культуру...
-ю гат зе виза, бай
-:)тейк кер..
и усьо, больше ничего не спрашивал, дал зеленую бумажку, и допобачення!!
Вишли все на улицу, проплатили за доставку паспорта,пошли отметились у Рустэма, а потом метро, Сельпо, поезд, домммммммммм,и сейчяс приходил курьер принес паспорт с визой, сижу росматриваю ся на фотке, так нормально получилса)))))
всем удачьного прохождения собеседования, тем кто прошел, увидемся в апреле, на предполетной ориентацие!!

Tranbaser

Ірка привіт з Чернівців!

Ну що Вам розказати приїхали в Київ поїздом в 8 ранку до посольства було уйма часу, Нас було 5! Всю ніч в поїзді говорили про посольство і як ми будемо кормити консула якщо він буде негром бананчіком(шютка). Десь близько 9 приїхали на місце подивилися, подивились подумали да класно але на вулиці було прохолодно і пішли шукати якусь кафешку!!! А вони як на зло або працють з 10 або Нам бідним студентам не покарману!!! Найшли неподалік кафешку, сіли там почали говорити як на які питання відповідати бум, паралельно жартували і думалт, що робити якщо дадуть паспорт в руки і скажуть вибачти але Штати для Вас закриті назавжди!!! Десь близько 12 підрулили до посольства, холодно, мокро, Рустема немає відчуття паршиві!!! Починаєм якось піднімати собі настрій, гнати там на все і всіх я бачив що багато хто на Нас дивиться криво але не можна так хвилюватися ніби від цього залежить Ваше життя! Саме жахливо це було стояти майже 4 години під снігом на вулиці!!! Але от-от і для мене засвічується зелена лампочка над дверима секюріті, чую як народ зразу у-у-у-у-у(всі нервували щоб поскоріше заходили ті чия черга)!!! Вийняв все з карманів, пройшов охорону, зайшов в посольство, стою в черзі на здачу пальчиків, перідімною дівчина її отпічатки програма не приймає, зразу як не пособі стало(представляю як було їй, хоча потім побачив зелений корішок в її руці ). Здав отпічатки, получив номерок(бумажка типу чека з номерком). Сиджу в залі, гружусь на табло, по-одному підходять друзі і сідають поруч друзі! Момент накалування нервів виростає. Коли змінюється номерок і кабінка видається неприємний зву якесь пищання від якого серце мало не розривається! В ті моменти хотілося назад на вулицю, краще там чим в цьому залі! Та нічого тримаю себе в руках, вираховую щасливі кабінки, саме більше морально давило те що комусь не відкривали візу а що як мені теж не відкриють???? І тут момент істини 272-5 встаю збираюся з думками і йду до свого консула, враз вся англ вилітає з голови, він мене питає куди Ти їдеш я йому в Накнек, він мене а що робитимеш і тут лажа в голові ні одного англійського слова ніби я з Луни впав! Думаю ні так неможна, згадую настанови агенства, починаю посміхатися і чесати що дурний куди і навіщо я їду! Запитання в цілому елементарні у мене дійсло до того що консул каже Ти говориш в ніс, а йому А Ви Тоже, а він мені А Ти кумедний хлопець і починає пертися!!! І каже Ти вже маєш візу але дай мені відповідь ще на пару запитань! Спитався де я вчуся і чи мені подобається і одночасно просунув зелений корішо! З радісним лицем я повертаюся і йду в зал, а тут лажа одному з друзів дали відказ! Не питайтесь чому, що і як, мені не приємна ця тема! Отаким був мій похід в посольство!

?NotsoFunny?

Візовий інспектор: Добрий день мем!( дивиться в комп)
Я: Добрий день!
Візовий інспектор:Покладіть средній палець правої руки на екран біля вас.
Я: ( я не почула "правої" поклала лівий, потім зрозуміла шо щось не так) Соррі, правий?( вона посміхнулась, я поклала правий, в неї на екрані висвітилась моя фота)
Візовий інспектор: Ви їдете працювати?
Я: Не тільки... ще й подорожувати!
Візовий інспектор: ( сміється)
Я:(соромязливо посміхаюсь)
Візовий інспектор: Де будете працювати?
Я: ( не почула, бо вона говорила не у мікрофон, і рилася у моїх паперах)Повторіть ще раз, бідь-ласка, я не почула.
Візовий інспектор: (посміхаючись) Де будете працювати?
Я: В парку розваг, Карлсбад, Каліфорнія
Візовий інспектор: ( бере якусь зелену штуку) Ким ви будете працювати і в чому полягають ваші обовязки?
Я: ( я трошки злякалась і затараторила) Фотограф/продавець, вітатиму гостей у парку, фотографуватиму їх і продаватиму їм їх фото.
Візовий інспектор:( знову перебирає мої папери) Ви знаєте що вам прийдеться багато спілкуватись?
Я: ( посміхаючись) Так, знаю.
Візовий інспектор: ( просунула у віконце мені зелений папірець, та J1) Я підписую вам J1, і не загубіть, вам це знадобиться у літаку. Щасти вам!
Я: Дякую! Допобачення!


Зрозуміло розмова відбулась на інгліш:)

amerika2008

Привет всем!!! щас раскажу свою историю:
пришел день собесседования, я че-то вобще не волновалась, но когда уже возле посольства была, то как-то страх немного навеялся!!! ну вообщем, стою общаюсь, и ничего не происходит! потом пришел Рустем, сделал перекличку, потом раздал документы в папках! короче стоим, а 19 числа была ОЧЕНЬ жудкая погода, ну мы с девченками стоим думаем ,что нас сейчас пустят, что не много осталось мерзнуть, а на улице слякоть идет снег с дождем, короче ужас, все уже стоят посиневшие, окаченевшие, ну тут нас пропустили за красную линию, вообщем стоим, короче мы так простояли с 12:30 до 16:00, нас потом запускали по одному, потом мы проходили в такой себе павильйончик, там знадчит стоит автомат с кофем, я ж такая подхожу, ну думаю ж согреюсь, впихаю деньги, кофе льется, и тут нас зовут, идите на отпечатки, я в таких расстроенных чуствах иду,сняли пальчики, дали номерок, жду, дергаюсь с каждым щелканьем таблички, вообщем тут вижу мой!!! иду...
подхожу говорю добый день! он: положи свой указательный палец на вон ту штуку!а там такой же сканер, как и там где брали отпечатки, я ложу! он такой ага хорошо, дай мне свой студенческий и зачетку, я даю, он спрашивает на каком году обучения , ну я говорю 3 стационар,он такой куда едешь, я ему Александоия Вирджиния, он кем работать будешь?, я спасателем, он а где ты училась плавать, я ему ой вы знаете да я вот чуть ли не каждый день хожу со своими друзьями в бассейн, а он где он этот бассейн, а я ему, в мойом универе, хотя там никакого бассейна и близко нет!!! короче все было супер, я улыбалась на все 32 он потом мне говорит добро пожаловать в США! я ему раз десять сказала спариба, он на меня еще так с улыбкой посмотрел и я довольная вышла оттуда с зеленой карточкой в руках! вот как оно все было!!! так что не парьтесь, все ок!!!

Юля

Консул #2 рулит!
Такои приятныи парен6! И ни4его не спращывал на французском:)))))
Вобщем, сказал полоjит6 бол6щои палец левои руки на сканер, я с 1 раза угадала, где у мениа ета рука, он осталсиа доволен, вопросы были такие:

1 Who is ur favourite singer?
2 What year are you in? , но другими словами
3 What do you study at university?

я щутила после своих ответов, 4ем вызывала дополнител6ные вопросы (и небос6 сбивала его с толку, 4тоб спросит6 4то-то слоjное), поетому он рещил, 4то хватит, а то я такая общител6ная, 4то ето еще много времени заимет, поставил щтамп и просунул мне форму и зеленуыу карто4ку, обяснив, куда с неи идтi

я на4ала пищат6 "спасибо!", консул отвернулсиа к компу, думал, я наконец уиду, а я ему "если бы здес6 не было стекла, я бы вас обниала!" он улыбнулсиа и прилойил своыу ладон6 к стеклу, я со своеи стороны сделала тоэ самое и улыбнулас6, как етот смaилик

visa connecting people!

Old Navy

Hу вот я и отошел от посольства... теперь можно написать без эмоций о том КАК это было...

Как вы знаете, у меня это был уже второй раз, поэтому изначально я не сильно волновался, но небольшой мандраж уже после получения номерка был...

Наша группа стояла на улице минут 30... Погодка была что надо, поэтому все мысли студентов были не о том как согреть пальцы обеих конечностей, а о том как проявить себя в назначенное, на билетике время...

Из процедуры прохождения проверок и получения номерков ничего интересного не было, поэтому ваше драгоценное время на описание в какой карман заглянул охранник и в каком углу стоит автомат с кофе я забирать не буду.

И вот я в зале. Около 30 студентов сидит рядом... Мой номер 265... Ту-ду... звоночек в дверь.... 264... затем пара других номеров.... 266... живот начинает предательски переваривать лукяновский макдональдз издавая бурчащие звуки.... Отвлекаю себя насмешками и девушками сидящими рядом))) и вот 265.... И моё прошлогоднее окошко - №5....

...каково же было моё удивление, когда я увидел вместо прошлогоднего ухоженного подтянутого консула с бородкой, довольно полного молодого дядьку в очках.... не повезло подумал я... и подумал правильно....

(он) - Hi
(я) - Hi, how are you?
- Thanks, i'm fine. What are you going to do in Amerika?
- Oh, this summer I want to visit another part of it(заученная фраза даётся с трудом, т.к. смотрит прямо в глаза)
- Ok. Where have you been in Europe last year?
- In germany. I was visiting berlin, dresen, leipzig
- Oh, ok.. what have you been doing there?
- I was in ICEF berlin conference... bla-bla-bla it's connecting with sending students to gemany
- Do you like Germany?
- Yeah, it's very good place
- So, what faculty you are in?
- Emm...(как по голове стукнули!) German-English....
- What???
- Emm... i mean Roman-German faculty
- Ok, so if German is your first language, so why do you go to Amerika, go to Germany!!
- (от сук.!!!!) No, I had a great summer last year in America and I want to go there again.
- Oh... so you go to Ocean City again???(делает такие глаза, что начинаю верить, что в джоб офер он даже не смотрел )
- No-No(улыбаюсь), this summer I go to Wyoming...
- Wyoming? Where is it?(улыбается) Wy wyoming? What city?
- Because it was pretty busy in Ocean City last summer, and now I want to go to some pacific(идиот, какое пасыфик... квайет) place... So I decided to go with my friends(!!!! та-да!!!! я еду с друзьями и не собираюсь оставаться у вас!!! ) to Jackson Hole, Wyoming, which is near one of the greatest National Parks in U.S.!
- Oh, I know! It's Grand Teton Park, right?
- Aha!
- What you'll do there?
- I'll take or sale photos. After I'll come to Jackson my manager, DeLoris Jensen(та-да-2!!! Я читал свой джоб офер ) will put me on some of this two positions...
- What is the name of your local agency?
- Agenstvo Au-pair(не знаю почему сказал агентство, а не едженси))))
- Ok, so i wish you good summer! Take it(суёт ds форму) with you to United States. Take care.
- Thank you very much!
- By the way, you have very nice English!
- Thanks, have a good day! Bye!
- Bye...

Вот так вот... жду паспорта.. т.к. в этом году фотка вышла отличная...)))

TOFIK

Ось і моя "Chronology літл сторі ебаут посольство" )))

Хронологія може трішкі відрізнятися!

Тиждень до розмови з dear Tonya: ...починаю читати запитання з "памятки", відразу намагаюся швидко на них відповідати, після чого запитання відразу відкладаю подалі в шухлядку. Знайшов в інтернеті Радіо Мінесота і час від часу слухаю їхні новини, розмови, а також різні інтерв'ю. Як настільну книгу беру "англо-рус" словник в рюкзак і коли є час в універі і т.д. просто читаю щоб потратити час. Також у вільний час або щоб заснути читаю якусь стару (найшов в шафі) читанку для 7-го класу на англійській (Reader 7).

Декілька днів до розмови з dear Tonya: Сходив в басейн зі своїм "попутчиком" (який скоро тут теж відпишеться, я так думаю....) і під час плавання під водою якимось чином ми придумували дійсно різні запитання, на які вже НАД водою по черзі відповідали, скажу чесно - це була досить хороша практика, так як питання були швидкі, недосить розбірливі і нада було швидко відповідати. З однокласницею по АСІ теж робимо текстову співбесіду, в якій є теж невеличка практика. Також в останній вечір дивлюся половину фільми "It's All gone Pete Tong" на англійській мові (фільм про DJ на реальних подіях з реальними розмовними фразами, більшість яких краще не вживати при розмові з інспектором :-) ), також трішкі подивився ще один мультфільм на англійській. Збираю документи, лише ввечері дивлюся в "Заліковку" щоб хоч щось придумати про свої предмети, якщо запитають, друкую карту (GPS-Paper-System :-) ) "Лук'янівська - Embassy".

День розмови з dear Tonya:
5:10 - просинаюся, без будильників (які були наведені на 5:15, 5:16, 5:17);
5:20 - дивлюся свій оффер на всяк випадок, може щось не розгледів, так як беру тількі потрібні документи;
5:30 - дуже потрібний сніданок і вихід з дому;
5:50 - коннект з "попутчиком" біля маршрутки, пару англ. фраз;
6:00-10:00 - маршрут Рівне-Київ: чергові запитання, вивчання предметів, викладачів, а також дуже багато варіантів, як розсмішити консула і самих себе в стилі НашаРаша і т.д.;
10:20 - Теплий Київ: "Вокзальна" - камера схову - і ми без "коннектінг піпл" (Зігріваючі засоби та продовольчі товари теж залишилися в камері схову), і берем лише саме потрібне: ЗАГРАНПАСПОРТ, СТУД. КВИТОК, ЗАЛІКОВКА, ГАМАНЕЦЬ, КЛЮЧІ, СЕРВЕТКИ;
11:00 - Embassy не справило враження, розміщене в якомусь "закаулку", завантажена транспортом вулиця, дерева ростуть прямо з тента )))
12:30 - всі в зборі, роздача документів, останні настанови, шеренга по алфавіту...
13:00 - "Green light - Push your pedal to the metal" все швидко без проблем виймаю викладаю, швиденько "пікаємо" тількі на ремні і ідемо в палаточку. Палатка: шумно, всі лялякають - навіть і не скажеш, шо хтось думає про співбесіду - досить правильно доречі. Потім я бачу, що я не такий як всі - бо без чарівного номерка, проте Old Navy заспокоює мене, і каже чекати партію по 5 чоловік на сканування і здачу документів.
13:30 - Вхід в головний будинок посольства: легкі двері - подвійні екстра-важкі двері, і тут починаються казуси: ВІКНО №6 - приємної зовнішності жінка (російською мовою) просить дати папку і паспорт, проте я даю всю папку з студаком і заліковкою, вона вертає назад просить знову дати тількі паспорт і папку БЕЗ ДИПЛОМА (я дав їй пусту папку і паспорт), потім вона ще раз попросила дати все тількі БЕЗ ДИПЛОМА, тоді лише в мене вийшло віддати їй потрібне (папку з документами від Рустема та свій ЗАГРАНПАСПОРТ), проте я вирішив запитати, що вона називала ДИПЛОМОМ і вона оказується "не правильно определила ваши документы". Скан пальчиків пройшов дуже швидко і класно (мені вистачило побачити помилки попереднього): ліва і права четвірка пальців стиснуті між собою так, щоб вмістилися на всю ширину і по середині, ну і великі (thumb) пальці рівно по середині і отримую свій "284" - білетик на побачення в сліпу. Знову через супер-дверцята з класною системою відмикання "від себе". Далі знову палатка: запрошують "пачками" по 10 чоловік людей на співбесіду, коротка перева на WC (хоча переживав, вдруга зараз моя партія...)...перерва, куча жартів, приколів....
14:15 - іде партія "до 290 включно" - вдруге по маршруту ідем в знайомий будинок і займаємо місця в залі, з якого відкривається вигляд на телевізор по якому показують численні міста США та процес сканування пальців, або ж спостерігаєш і радієш за людей із зелененькими картками, які пригаючи або мімікою відразу сповіщають про позитивну співбесіду. Червоні цифри на табло змінюються по різному тому не думайте, що ваш номер пропускають чи щось в такому роді, це своєрідна лотерея. Підходять нові люди виходять інші, кожен кажу по пару запитань які йому задавали, на диво у всіх дуже стандартні запитання. Кожен ішов до вікна по своєму, хтось не вдивлявся в номер вікна, а хтось навіть і за килим там зачепився і чуть не впав...
14:хх - 284 / 4 - документи в руках, куртка на стулі, посмішка SWITCHED ON...сантиметри до стіни, за якою я побачу інспектора, але я згадаю розмову з другом: "Було б класно, якби там була жінка, як не як тут є трохи природнього...з ними буде легше"...поворот і переді мною явно американське обличчя жінки (Tonya) з посмішкою:

Tonya: Hi, sir!
Tofik: Hi! (і тичу їй у шухлядку заліковку з студаком, на шо вона відповідає: it's no needed)
Tonya: You like Germany? (на мені кофта з емблемою Чемпіонату Світу в Германії)
Tofik: I don't like Germany, I only like football!
Tonya: Please scan you right thumb finger (не переживайте, пальці показує які сканувати)
Tonya: You study Water Management? Why do you choose this?
Tofik: Water Management "*" is very important in our time, it's good to improve our technology in our country and so on... (розказував я їй там трохі довше, но вона мене сама зупинила..)
Tonya: What you will do after school? (звичайно вона має на увазі універ)
Tofik: I will work on my speciality, because it's very important in our time, it's good ... (див. попередню фразу "*", розказую і бачу, що мені ставлять галочку про відмінний рівень англійської - підбадьорює)
Tonya: Where are you going to work?
Tofik: I will work at the North Miami Beach.
Tonya: Florida?
Tofik: Yes, Florida!
Tonya: What will you do?
Tofik: I will work like a mover, household mover. (Звучало це як: Бонд, Джеймс Бонд)
Tonya: You have very good english!
Tofik: Thank you!
Tonya (дає "мукулатуру" за 900$ and green card і швидко говорить): It's very important keep it to the airport...Green card - keep it to FedEx...
Tofik: Thank you!
Tonya: Thank you!

(жаль...можливо в спілкування я не вловив пару фраз...але здається все було так)

Щасливий повертаюся назад, розказую про запитання, чекаю на друга, якому щастить попасти до Тоні, він теж отримує грін лайт. По дорозі біля 6-го вікна бачимо обличчя інспектора з яким явно не хотілося б говорити, його суворий вираз обличчя явно не наводив на усміхання...

Оформляємося на доставку паспорта...

Відмічаємося у Рустема, отримуємо настанови, жовті бумажечки з пропагандою на наступний рік )))

В компанії студентів з Чернігова ідем до Лук'янівської пішки, розмовляємо, говоримо про різні вакансії..білети варіанти транспорту по США!
Ну і на прощання з Києвом тріумфальний рокот Lambroghini Gallardo по сусідній вулиці.
Повертаємося назад в Рівне!

Всіх вітаю з візою, хто не отримав не переживайте, можливе вас чекає щось набагато краще за ВоркЕндТревел, всіх кого чекає посольство: не переживайте, навідуйтесь на форум, поговоріть по англійськи...

NesQuiK

Всем привет! Долгожданный день начинался отлично прекрасная погода ,перекличка и сразу же выстроилась очередь на вход во внутрь. Стояли недолго очередь розсасывалась быстро настроение отличное старался не нервничать пока не пошел делать отпечатки пальцов , работал там персонал из Украины поскольку внешность явно не американская и разговаривали с нами по русски . Когда дело дошло до левого указательного пальца начались проблеми , сначала попросила прижать сильнее потом показать палец через стекло ( у меня там были небольшые следы от бородавок которые я никак немог вывести) посмотрела спросила что ето такое я обяснил мол ето уже давно у меня и тд позвала еще одну роботницу в халате обе посмотрели посовещались и сказали ок проходи ( в тот момент когда они совещались думал все писец непрокатит , но удача улыбнулась мне прокатило; Жду с нетерпением свой номер и кабинку на табло после отпечатков пальцов уже не очем не парюсь Блыммм мой номер на табло кабинка № 4 там была очень приятная молодая женщина особо не грузила может потому что ответил очень бысро и уверенно на первые вопросы улыбаясь и делая вид что ету процедуру я делаю 20-й раз Вопросы которые были заданы мне :
1.You are first or second timer ?
2.Where are you going to work ?
3.Which job are you have there ?
4.Do you like beaches? (с улыбкой на лице может спросила вовсе не о пляжах
Получил зеленую бумажку отметился у Рустема поехал на вокзал с другом довольный как слон )

Хорошый способ для тех кто боиться посольства и хочет подготовиться лутше, запишыте вопрсоы из памятки на диктофон к примеру а потом прослушывайте нажымая на паузу и отвечая ))
Удачи оставшымся !!!

DREAS

Вот и я до нета добралсо.. Хотя может ужо и поздновато будет, но все-таки отпишу своё похождение на собеседование, что состоялось 25 февраля. Сразу скажу что с даже моим-то аглицким я практически не готовился, памятку начал читать где-то вечером в воскресенье, заодно и выучил парочку ответов, парочка из которых мне и попалась)). Потом я об этом пожалел, а затем мне стало как-то уже по барабану

Знач номерок выпадает 285, сижу жду пока он высветится. Такое впечатление что эта стадия была просто издевательством, типа все номерки загораются, то 284 то 286(кстати это номерок той девочки, что за коврик зацепилась, ниче мы так с ней в том зале посмеялись, думали скоро под руки выводить будут ), а моего все нету.. Но ниче, попалась мне второе окошечко с лысеньким таким дядей, и пошло..(только очень не смеяться, волновался я, чего уж тут поделаешь)
(за правильность построения фраз и дословную точность ответсвенности не несу)

- Hello
- Hi!(пытаюсь придать лицу вид улыбающегося дурачка, выходит не очень)
Тут я так понял что он попросил меня положить какой-то палец на сканер, но как мне потом обьяснили, он еще и говорил какой именно. Ну я от фонаря пальчик выбрал, наверное угадал))
- Whats the name of your father?
- His name is ...
- What's he doing?
- He drives a bus in our native town(хоть это неправда, но правду я, признаться, в тот момент забыл, ляпнул на автомате что первое в голову пришло)
- What's the town?
- Malin
- Where is it?
- Zhytomyr region.
- How many people live there?
- 35 thousand
- Where do you study?
- Ivan Franko Lviv National University(единственная заученная фраза, какую мне удалось воспроизвести)
- On what course?(вроде так)
- I'm second-year student
- Why do you want to go to America?(Вот на это у меня была приготовлена целая проповедь)
- Because I want to see Alaska!(а вот что получилось. Бред полнейший, от улыбки остались лиш раздвинутые уголки рта). Лицо его делается серьезным, он наконец-то смотрит на меня и говорит:
- Sorry..?
- I heard a lot of wonderfull things about this wonderfull state.
- (после секундного молчания) Do you like nature?(Человек аж загорелся, я думал он выпадет оттуда от восторга)
- Oh yes! I like it!
- Do you like hiking?(почему-то я решил что это о лыжах...)(а улыбается-то как )
- No, i don't like it!
- ..in the wood?(улыбка потихоньку меркнет)
- No, it isn't for me(улыбочка вроде у меня даже получилась)
- (С легким недоумением на лице спрашивает о том, что же я тогда люблю делать на природе, не помню как это у него прозвучало)
- I just like yo see it! (с этой фразы я еще сейчас посмеиваюсь на досуге. Тут он поржал чучуть и дал мне зеленую бумажку и форму, че-то рассказывал о том чего с ними делать, но это я уже не очень-то и слушал )

Одно могу сказать точно. Если бы не волнение, проблем бы вообще никаких не возникло. Хотя в принципе их и так немного было

Vanya

на самом деле все прошло настолько спокойно и четко, что по сути нервничалось приходилось лишь тем , кому действительно нужно было это делать ) я имею ввиду знание англ. языка. наблюдал пару-тройку таких, но, как видите, прошли все.
все началось с поика посольства соединенных штатов Америки. местонахождение довольно интересное, добираться конечно неудобно, но парочка вопросов к живущим в близлежащем районе бабушкам - и меня направляют к довольно ухоженным зданиям, которые по сути и оказываются местом работы этих добрейших дядей и теток (IMG:style_emoticons/default/icon_smi.gif)
в 12-00 я подошел в милицейской будке, где с удивлением обнаружил всю свою группу , за исключением себя и двух человек. поприезжали видимо с утра и ночевали тоже там (IMG:style_emoticons/default/icon_smi.gif) стали мы в очередь и начали двигаться минут в 10-15, поэтому мой вам совет, не опаздывайте, а еще лучше приезжайте заранее. в очереди мы провели довольно прилично времени, и где -то примерно в 13-45 мы наконец по знаку зеленого света ринулись внутрь(пускали по двое). там сдали двум чувакам свои телефоны , попутно слушая занимательный рассказ одного из них другому как их на прошлых выходных их приняли мусара с дустом(без шуток), улыбнулись немного, вроде настроение поднялось, после часового пребывания не на совсем теплой улице.
далее было сканирование пальцев, после чего лысый дяденька любезно заявил нам о том, что мест внутри больше нету, и меня первого отправил в павильйон, который впоследствии забился как в час пик метро. там спасали туалет и автомат с кофе, на котором постоянно кто-то играл, и по-моему даже выигрывал (IMG:style_emoticons/default/icon_smi.gif)
вот... через минут 40-50 пришел охранник и позвал номера до 300, т.е. человек 20 из нас, томящихся в ожидании.
ну а после этого уже хочется сказать спасибо всему коллективу , который находился рядом и составлял позитив) не думал что в американском посольстве бывает так весело) особенно улыбнули к то ли вьетнамскому, то ли корейскому мальчику, который вышел из 4ой кабинки вопросы: "ну что, поступил?" )))
мне оставалось ждать не более 10 минут. и вот, загорается мой 287 номерок(ровно в 3 часа), и я спокойненько следую к заветному четвертому окошку, где, как я уже успел понять, дают всем)
вот, собсна, из чего состоял весь диалог:
Officer: Hi! How are you? Going to the United States?
Me: I'm fine, thanks. Yeah, I am.
Officer: Where?
Me: To California!
Officer: Really? Thats cool, for you. Is it Buena Park?
Me: Yeah! It is (IMG:style_emoticons/default/icon_smi.gif)
Officer: Is it far from Los-Angeles?
Me: Nah... its very close to LA, just right on the shore!
Officer: You're studying in the Inter-Regional Academy of Personnel Management, aint you?
Me: yes, I am.
Officer: Where its name came from?
Me: there're plenty of international faculties there. I think thats why.
Officer: Ok, thats very nice! Have a nice summer and dont loose this one(протягивая мне ДС-форму)
Me: Thank you very much and have a nice day!

вот, собственно, и все) были конечно еще минимальные дополнения и всякого рода любезности, но это не суть как важно)

ну а если говорить в целом, то это только лишь 4ое окошко так проходило, в пятом же было намного серьезнее, поэтому кто получал там - отписывайтесь, я знаю что не все так легко было у вас. кстате один из мужчин вчера имел день рождения, по-моему в третьей кабинке.

так что, всем последующим - удачи, не думайте вы о посольстве вовсе, достаточно будет вашей улыбки и желания показаться перед консулом человеком, который действительно хочет учить английский и при этом не забывает учиться у себя в институте. кстате, об этом. у меня консул даже не смотрел ни студак, ни зачетку, так что смело можно брать с собой загран и ехать)

еще раз всем удачи)

Neil Armstrong

Притча в двух частях с перерывом на антракт.
"Армянский американец или цирк в американском посольстве"


Эпилог.
Не стоит бояться посольства, так как мысли имеют свойство матерелизоваться.
Не стоит бояться посольства, так как посольство будет бояться вас.

Часть 1
Эта история начинается в my native town Кривой Рог - a biggest industrial center of Ukraine and largest city in Europe.
В этом городе жил мальчик, который очень боялся похода в американское посольство. Скорее всего ему просто нравилось это дрожащее состояние его души, но так или иначе он окружил себя мыслями о предстоящих бедах и проблемах.
Однажды пришло и его время посетить, как считал, самое страшное место на земле.
Далее повествование пойдет от первого лица, для лучшего усвоения информации и извлечения урока из притчи.
Глубокой ночью накануне собеседования я и моя девушка сели на поезд "Кривой Рог - Киев".
Утром в 8-40 он прибыл на главный киевский вокзал. Посидев 1,5 часа в зале ожидания и сделав последнюю прогонку по вопросам мы двинулись в направлении посольства. Выйдя на метро "Лукьяновска" мы с помощью GPS быстренько дошли до посольства. Там уже было много нервно-курящих студентов, в основном не из нашего агенства. В течении получаса собрались и наши ВаТовцы. Пришел Рустем и Виталик, который Navy. Была проведена перекличка и всем раздали документы. Затем в алфавитном порядке нас завели на КПП где проверили металошукачем и отправили на сканирование пальцев. После сканирования всем роздали номерки и отправили под тент.
Там все роззнакомились, напряжение постепенно спадало. А через прозрачные стены тента слал воздушные поцелуи моей половинке. Хотя иногда их перехватывал Невик или то я промазывал
Когда большая часть людей уже получила номерки нас начали вызывать десятками в здание консульства. Вот говорят что бы шли номера со 171 по 180. У меня 180. Выходим, идем на верх и садимся в зале. Там электронное табло на котором высвечиваются номера и кабинки.
Сначала принимала только 1 кабинка, затем подключилась 3 и 5.
Потом опять только 1.
То что говорили в 1 кабинке было слышно достаточно хорошо и паралелльно шло обсуждение вопросов-ответов и в зале. В принципе ничего страшного там не было. Расслаблял телевизор по которому крутили ролики про USA и особенно меня радовал красивый амеранский флаг с золотым орлом на верху, который стоял совсем рядом.
Правда в этот момент мой и без того дохлый английский покинул мой мозг.
Я уже мысленно наладил контакт с консулом в 1 кабинке, как вдруг загорается "180 - 3 <=" О.о
Я думаю "АХТУНГ!" кто же меня там ждет? Ну была не была. Иду. Особо никаких чувств не испытывал так как уже порядком устал.
Подхожу. За стеклом сидит консул. Далеко не такой каким я рисовал для себя типичного американца. Скорее это был типичный армянин в аккуратных очочках это был первый шок.
Он сидит и пялится в кипу бумаг. А я то был готов к его "хай, хав а ю?", которое я то и дело слышал из 1 кабинки. Ну делаю первый шаг. Говорю "Хай!". Он медлэнно поднимает голову и с лицом человека которого это все порядком zа**ало тупо смотрит мне в глаза. И опять опускает глаза на стол. Это был второй шок.
Он просит приставить указательный палец левой руки к сканеру. Это я понимаю без проблем и выполняю.
Он берет мои документы и перелаживает какой то из листиков в общую стопку.
Затем задает вопрос из которого я понял только то что это вопрос.
Выражение моего лица говорит об этом. Он повторяет и я понимаю что он спрашивает на каком я курсе.
Я говорю что на втором. Опять пауза. Он смотрит на мою заполненную форму и выдает охрененно длинную фразу на английском. Я невозмутимо отвечаю "yes". Он спрашивает какое у меня агенство в Украине. Я отвечаю "О-Пейр эдженси". В ответ фраза в два раза длиннее и запутанее предыдущей. Я понимаю что у меня не лады с какой то графой в анкете, мне нужно это исправить с моим куратором и прийти обратно.
Занавес. АНТРАКТ!


* * *



Антракт случился и в моей голове. Я пошел к охранникам. Говорю "Ребята, поможить студенту" они покрутили формой и головами и отправили меня вниз. Там я пристал ко второму охраннику, а моя киса побежала за Виталиком. В начале мы пытались решить проблему через забор но потом меня выперли за территорию. Было решено что проблема в том что не написан адрес корабля (город Океанск, улица Морская) О.о Тут выходит к нам второй мальчик с теми же документами что и у меня и с ... 3 кабинки. В общем "Армянин" жжот!
У мальчика не написан какой то телефон. Надо отдать должное организации помощи нашему агенству. Даже если бы надо было созвониться в тот момент с работодателем в АСАШАЙ для уточнения вопросов, этот звонок состоялся бы. Но все обошлось малой кровью. Мне дописали "ниарест Ситка", а мальчику номер телефона и мы пошли назад в посольтво. На КПП нас отказываются пускать. Мол звоните туда то и спрашивайте разрешение.
Но потом нашли наши фамилии на какой то бумажке и впустили предварительно обшманав металошукачами.


* * *



Часть 2
Возвращаемся в посольство. Мой новый друг бежит к 3 окошку и не успеваю я сесть на стул уже идет назад с визой и зовет меня
Иду я по этому корридорчику и понимаю что не смогу связать и 2 слов английском.
Подхожу. Даю форму. Он говорит "Соу, гуд"
Опять спрашивает на каком я курсе. Я опять говорю что на 2. Он спрашивает где я учусь. Я отвечаю. Он еще чето буркнул, выдал мне форму - я уже распрощался с визой и вот он взял длинную зеленую ленту и оторвал карточку. Отдал мне и пожелал удачи! Тут в моей голове заиграли марши, начали взрываться салюты, открывались бутылки шампанского а на заднем плане развивался американский флаг!
Я вышел на улицу, оформил доставку паспорта и пошел отмечаться.
)))))))))))))))))))))))))))))


* * *


Послесловие:
Потом Макдональдс на Лукьяновской и теперь я сижу и жду свой поезд на вокзале.


Каждый кто прочитал эту историю должен сделать для себя такие выводы которые помогут вам при прохождении посольства:
Никогда не паниковать!
Не думать о плохом!
Улыбаться! (хоть я ни разу улыбался, это скорее исключение)


Большое спасибо агенству за то что не бросили меня и САМОЕ БОЛЬШОЕ СПАСИБО МОЕМУ КОТИКУ КОТОРАЯ НИ НА СЕКУНДУ НЕ ОТОШЛА ОТ ПОСОЛЬСТВА И ВСЕ ВРЕМЯ ПОДДЕРЖИВАЛА МЕНЯ И ПЕРЕЖИВАЛА ЗА МЕНЯ!!!! + отдельное спасибо Виталику. Скажу просто. Настоящий друг. Сенкс браза.

Занавес. Свет в зал!

grits

Ну я кароче раскажу свою историю..... МОя история наченается с тем что Я пришол приблизительно в 12 часов, но понял что я типа опаздал..... ну я пропустил инфо о прохождения Рустема...но все таки я пораспрашываЮ и понял, что нада делать...кароче потом мы выстроисль в шеренгу и начали проходить охрану.... все ок.... а потом начали пальчики сканировать.... моей анкеты не оказалось в баЗе...а просто офигел.... мне сказали ожидать... но потом все окю....я увидел знакому с своей года... это мне придало настроения ...... но потом 4 часа ожыданмя и расговора с своей собедесдником и собнеседнецой, я потом очень много узнал.... потом пришло время собесодования....(это самое интересное...) я заходжу в залу ожидания.... жду своей очереди у моЕго друга... 19...какой то он получил визу.....я рад за него, жду моего номера .... тут вдруг в кабынку 4 попадает моя знакома..... ей повезлою...!!!! там была ...Тоня(как я уже узнал ее голос из сканирования пальчиков...) Тут вижу свой 208 номер и Понимаю что нужно йти.... встаю хрещусть (тут смех во всей комнате, ето мне додает увереностви...) Я ту слышу стардатные вопросы...... и слышу в ответ ПОЧУМЕ У ТЕБЯ НЕТУ ДОМАШНЕГО ТЕЛЕФОНА(НаШе аГЕНСТВО ЭТОГО НЕ ВКАЗАЛО....) И ТИПА ОН МЕНе ГОВОРОИТЬ И ПРОСОВАЕТ ДС - форму....я говорю... типа у меня нету ручки.... он мне говорит ето твои проблемы и говорит мне ГУД БАЙ....я стою в шоке и даже незнаю что сказать.... это было что то....но тут я 5 секунд молчу... собираюсь с мыслями.... и начинаю чесать.... у меня такого ище небыло.... я ему расчесал что ж жыву не с рдаками и у меня нету домашнего номера толЬко мобильный.... и он мне просунул ручку с бумажкой.... я записал свой телефон... и он мне задал пару вопросов о учеби и все... вот так я получил визу на гране отказа......ТАК ЧТО БУДЬ ТЕ ГОТОВЫ К ВСЕМУ!!!!!!! ВСЕМ УДАЧИ!!!!