Ой, девочки, спасибо за пожелания !!!

БРРРРР... вот и пью чай , собираюсь скоро ехать в посольство уже страшно сильно хочется побыстрее все пройти. Нужно хорошенько перед выходом прокакаться (извините за подробности - но всем советую) (IMG:style_emoticons/default/xixi0000.gif) )), найти кофточку с закрытой грудью (где б её отрыть?), поснимать все украшения по совету Лены и проследить за тем, чтобы с макияжем не переборщить...а ещё...может линзы зеленые одеть (IMG:style_emoticons/default/muxaxa00.gif) говорят, они имеют свойство убеждать (IMG:style_emoticons/default/gold0000.gif)


ЗЫ Ой, это пипец, что со мной вчера было. Кошаки спать не давали, я им по мозгам раз 20 давала за ночь. Все стенки в кошачей шерсти...Сестру по стройке смирно держала и не отпускала, во время работы меня реально понимали, как девушку в разгаре месячных - такие перлы выдавала.... ухххххх

Сообщение отредактировал ~Alizee~ - 3.10.2008, 9:30

(IMG:http://www.sibhome.ru/prikol/privet/11.gif) АААААААААААААА (IMG:http://www.sibhome.ru/prikol/privet/25.gif) УРРРААААААААААА (IMG:http://www.sibhome.ru/prikol/privet/122.gif) Я ПОЛУЧИЛА ВИЗУ!!!!! (IMG:http://www.sibhome.ru/prikol/privet/woot_jump.gif) БЛИН НЕ МОГУ НАРАДОВАТЬСЯ!!!! (IMG:http://www.sibhome.ru/prikol/privet/00156.gif) (IMG:http://www.sibhome.ru/prikol/privet/smline2.gif)

(IMG:http://www.sibhome.ru/prikol/privet/skipitrip.gif)


ЗЫ Счас я успокоюсь и напишу подробнее (IMG:style_emoticons/default/sex00000.gif) (IMG:style_emoticons/default/sex00000.gif) (IMG:style_emoticons/default/sex00000.gif)

Сообщение отредактировал ~Alizee~ - 3.10.2008, 13:32

Алиса, хочу тебя еще раз поздравить с получением визы!!! Умничка!!! Теперь можешь спокойно паковать чемодан!!!

Сообщение отредактировал mango - 3.10.2008, 13:38

Ализ, ну давай рассказывай, как все прошло??? Мне, лично, очень интересно... (IMG:style_emoticons/default/ugu00000.gif)

Сообщение отредактировал bubu - 3.10.2008, 13:40

да, поподробнее плиз а то результат то ясен )))) (наочная демонстрация)
а вот процесс бы подетальней))

congratulations (IMG:style_emoticons/default/roza0000.gif)

Сообщение отредактировал Juliya - 3.10.2008, 13:42

Так, а теперь серьезней немного ))

В общем, сразу скажу, что МНЕ ТАМ ОЧЕНЬ ПОНРАВИЛОСЬ!!!
Я даже не боялась, а наоборот, успокоилась ))перед входом погрелась на солнышке и поталдычила с американцем из маями, который дал мне свою визитку, и сказал, чтобы я обязательно ему написала (americans ))) ) ... Он расскрасил мне Сан Франциско в таких красках, что мама дорогая, сама себе завидовать начала (IMG:style_emoticons/default/icon_sur.gif) (IMG:style_emoticons/default/muxaxa00.gif)

Да, так потом, меня дружелюбно отправил он (David) со своим другом Сашей и подругой Тамарой, и охранниками (которые любезно дождались конца нашего 30-ти минутного разговора и предложили мне "Может, войдете? Или может, чайку, что ли )))) (IMG:style_emoticons/default/muxaxa00.gif) )))))) ) в посольство. Там , по совету Леночки, я ничего кроме ключей и телефона не взяла (из того, что сдавать), спокойно, вернее, даже весело, пошла дальше к стеклянной двери. Я сразу подошла к окошку, мне выдали номерок (присобачили к моим документам), сняли отпечатки пальцев (кстати, на пальчики жали вместе с мужичком, который был после меня, а то я никак надавить нормально не могла (IMG:style_emoticons/default/muxaxa00.gif) , наржались )))), и сказали ожидать в зале.... ААААА, как же мне понравился этот зал! Блин, такой уютненький, миленький!! Желтые шторы (мой любимейший цвет))) ), милые стцльчики, цветочки, а ещё телик с умиротворяющей музыкой и рассказами об Америке, мне вообще, так похорошело после этого ))) Но я только минут 5 повтыкала, потом, смотрю, какой-то жмурик выглядывает из окошка и так на меня странно смотрит, рожу корчит смешную ))) , ну я ему в ответ ))) БЛЯЯЯЯЯ , девки, а то был ОН. АААА. Я думала, все, не видать мне визы. А он улыбается, говорит, я вас зову, мол, подходите же))))) Он просто выглядывал в другое окошко боком и показывал мне перейти в его окошко ))), потому видно и сгримасничал )))
Я так подошла тихонько, и уже с кирпичной рожей даю ему документы, а он такую гримасу смешную сделал - мол ему совсем не смешно, а на самом деле , видно, что ржать хочет - еле сдерживается. Наверное, тоже потом угорал с моего кирпича. (IMG:style_emoticons/default/muxaxa00.gif) и ОЧЕНЬ красных щек )))
Ну, вот и разговор, собсно)
Вы кем работаете?
Переводчиком.
Где?
Ету, Экспертроник.
Как зовут детей, к которым едете?
Алиса и Брендон.
Какое у вас образование?
педагог.

Прошу заметить, что уже на первом вопросе, она начал чего-то заполнять, а на третем отрывать зеленый билетик )))

Ну и потом, он тоже сделал лицо типа моего кирпича, и дал билетик . Гы. а в конце не сдержался, улыбнулся )))

Короче - 20 минут, и билетик у меня ))) потом заплатила 45 гривен за доставку )) и ...ДОМОЙ )

Сообщение отредактировал ~Alizee~ - 3.10.2008, 13:48

а че, он на тебя смотрел? Разве твой номерок на мониторе не появился в какое тебе окошко?

не-а... у меня был 086, на мониторе (если это можно так назвать) было 087 ))) не знаю, даже, чего так ))))

Сообщение отредактировал ~Alizee~ - 3.10.2008, 14:00

Алиса, присоеденеяюсь к поздравлениям!!!
Вот только понять не могу, как тебе могла понравится комната ожидания... (IMG:style_emoticons/default/ohmy.gif)

СПАСИБО тебе и всем девочкам, кто поздравил )))))))))))))))))))))))))))))))))))))))) (IMG:style_emoticons/default/gaga0000.gif) (IMG:style_emoticons/default/gaga0000.gif) (IMG:style_emoticons/default/gaga0000.gif)
ну, как же она может не понравится ))) такая миииленькая, уютненькая ))) класс ))))) наверное, это ещё в сравнении. В немецком посольстве хуже. Там помещение больше, все более современное, но там так холодно, серо, неприветливо....а здесь...мрррррр (IMG:style_emoticons/default/a_love00.gif) ...я наверное, мурлыкала от удовольствия, совсем забыв страх..... в общем, нечего боятся совсем! (IMG:style_emoticons/default/a_love00.gif)

Сообщение отредактировал ~Alizee~ - 3.10.2008, 14:08

Ты просто умничка!!! ПОЗДРАВЛЯЮ!!! (IMG:style_emoticons/default/ledi0000.gif)

Танюшка, ну ты хоть бы представилась, а то Алиса не поймет, какая именно Таня ее поздравляет и не обрадуется как следует (IMG:style_emoticons/default/wink0000.gif)

А ну даааа! Это именно та Таня, с которой ты год трудилась на нелегкой должности учителя (кстати прими поздравления с наступающим Днем учителя (IMG:style_emoticons/default/a_love00.gif) ).
Сегодня просто твой день-поздравлениями осыпали тебя, Алисочка, с ног до головы (IMG:style_emoticons/default/flower00.gif)

Алиска, поздравляю, "Секрет рулит" (IMG:style_emoticons/default/a_love00.gif)

А!!! Танюша!!! )) вот и ты здесь )))))))) наконец-то )))) Я очень рада тебя здесь видеть ))))
Спасибо большое за поздравления )) и не говори, это лучше, чем празднование дня рождения!!!!!!!!!!!!!!!!!

А ещё хотелось бы сказать огромное спасибо Леночке!!! Ты супер!! Классно меня подготовила, хорошо все рассказала, объяснила!!! Что бы я без тебя делала!!! Спасибо тебе!!!!!!!!!!!!!!!!! (IMG:style_emoticons/default/a_love00.gif) (IMG:style_emoticons/default/thank000.gif)



Спасибо )) да, а Секрет действительно рулит!!!!

как говорят в Германии "gern geschehen" (IMG:style_emoticons/default/a_love00.gif)

Расскажи, пожалуйста подробнее!
Оч редко в нашем агентстве случаются отказы... хочется узнать детали, плиз, если не против...
Спасибо и не расстраивайся!!! (IMG:style_emoticons/default/wink0000.gif)

Алиска, my gratulations (IMG:style_emoticons/default/icon_smi.gif) !
Младца, позитифф рулит, не растеряй его (IMG:style_emoticons/default/wink0000.gif) . Вези ноут с аськой с собой в ЮСА, шоб была на связи и жди меня там весной (IMG:style_emoticons/default/ugu00000.gif)

Американське консульство в деталях :ugu00000:   :ugu00000:   :ugu00000:

Народе! Хочу поділитися своїм досвідом перебування у консульстві. Так от, в першу чергу хочу подякувати усім учасникам форуму. Вони тут так все реалістичноустрашаюче описали, що я вже чекала від співбесіди чого завгодно. Доводити, що я не слон і не муха, не хвилюватися, миттєво відповідати на запитання. Словом, думала, що все буде, як на допиті. Хоча, в принципі, мене ще ніколи по справжньому не допитували. Я навіть була готова до страшенного холоду (одягнула теплюзну курточку, шарф і типу рукавиці) і довжелезного очікування. Але все було прямо пропорційно до НАВПВКИ.

Черга пройшла швидко

Співбесіда у нас була назначена о 10.30. Біля консульства я познайомилася ще з двома опер: Інною та Олею. Ми разом чекали своєї черги, яка надійшла доволі швидко і не очікувано. Ми троє собі спілкувались біля межі очікування (там є такі ніби відсіки, поділені червоною лінією і кожен відсік позначає той чи інший час співбесіди), нікого не чіпали, розповідали один одному про прийомні сім'ї і все таке… Тут до мене звернувся хлопець, він контролював чергу, і запитав, чи хочу я йти на співбесіду. Я відповіла, що бажано б. Тоді, він подивився мої документи і сказав іти (іти треба було до іншої черги, то вже перед дверима до входу у консульство). Я аж здивувалась, що так скоро і перепитала його, мовляв вже йти? Він сказав так. Потім до мене приєдналися Інна та Оля. Нам дали зелені карточки. То були пропуски, але так було приємно тримати їх в руках, я уявляла, ніби тримаю ту зелену карточку, яку має дати мені консул :). Так от, у тій черзі всі заходили, коли над дверима загоралася зелена лямпочка. Моє зелене світло настало дуже швидко, що гріх скаржитись на такі черги. Звісно з Радяносоюзівськими чергами важко провести аналогію.

Чого тільки немає в наших кишенях, - перевірка речей

Словом, за покликом зеленої лампочки (чомусь собака Павлова згадується !)) я відчинила двері. Там на мене чекав охоронець. Я вже думала, що потрапила в малу Америку, вітаюсь англійською: «HI», а охоронець каже українською: «Виймайте все з кишень, давайте мобільний телефон (так, так, не забудьте випкнути мобільний телефон), документи». Тоді я зрозуміла, що ще можна розслабитись, тут свої. Але я й не думала, що у мене в кишенях стільки всього водиться: гроші (ну, це зрозуміло), посвідчення працівника «Прес-клубу», банківська картка, носовичок, квитки з трамваю, фішки з метро, ключі від квартири (до речі у мене на ключах такий прикольний, ні, швидше, практичний брилок, - там в середині манюсінькі карти, ними можна грати в дурня. А якщо скласти два брилочка, то і в Джокера пограти можна. Я «Дурня» не люблю на відміну від «Джокера»), повернімося до кишень, віддала я також свій не менш цікавий мобільний телефон, який на звороті власноруч розмалювала в народному стилі, пів пачки «Орбіт», іще був у мене маленький ведмедик. Взагалі то він призначений для телефону (чохол на телефон), але я використовую його, як гаманець для дрібних грошей. Хоча, чого тільки у тому ведмедику, як і моїх кишенях немає. Але не буду вже описувати і його вміст. Бо то ще займе -надцять мегабайтів пам'яті, -надцять гігабайтів вашої уваги і кільканадцять терабайтів вашого часу. Простіше кажучи, у моєму ведмедику було все, окрім того, що можна побачити у звичайного ведмедя, якщо йому розпороти живіт (кишки, нирки, легені, серце). Отже. Коли я нарешті все зі своїх кишень вишкрябала, мене перевірили ще металошукачем. Під час цієї перевірки я собі згадувала, чи бува у мене немає ще якихось кишень і чи я не забула витягнути щось з них. Ац, ні. Все пройшло добре. Мій кишеньковий мотлох і гроші повернулися до своїх затишних нірок. А замість телефону мені дали номерок «44». Хочу звернути особливу увагу на цей момент, бо багато хто забували його, і я теж. Коли мені дали номер, питаю, що це. А охоронець відповідає, що потім віддасте номерочок, а вам повернуть телефон. У мене з під носа забрала телефон, а я й не помітила. Потім й інші дивувалися, навіщо в них цей номер. Думали, що, можливо, то вже номер співбесіди. А потім, коли подивились по кишенях, що телефону дійсно немає, розуміли, що то, так би мовити, консульський бартер: ви їм мобільний телефон, вони вам номер».

КОНСУЛЬСТВО

Так ми потрапили до якогось приміщення, схожого на зал очікування на вокзалі. Праворуч топилися люди, які заповнювали якісь бланки. Як я вже згодом дізналась, то ті, хто отримав добро на візу, оформлювали доставку. Як і мені хотілось бути там… Але ми стояли в черзі до консульської будівлі, де вже й мало відбуватися інтерв'ю. Викликали по 5-ро. Тож нам також довго чекати не довелось. До речі, двері в тій будівлі доволі важко відчиняються, то ж пропустіть першого хлопця, хай він відчиняє :). Подивіться за написом, там другі двері відчиняються, здається, на себе! І вже ти в КОНСУЛЬСТВІ. Там є, якщо мені не зраджує пам'ять, 8 віконечок. Власне перші 5 – це віконця для інтерв'ювання. Я ніяк не могла уявити, що ж то за віконечка, де стоять консули. Виявляється вони СИДЯТЬ у зручних кріслах, за столом із комп'ютером. А ви стоїте. В принципі, дизайн такий, як у наших банках, тільки консули сидять високо, в результаті, ви спілкуєтесь на одному рівні. Тих перших 5 вікон не видно, бо вони стоять перпендикулярно 6,7 і 8-му віконечкам. У цих же віконцях у вас перевіряють документи і беруть відбитки пальців. Коли у вас перевірили документи, взяли відбитки пальців, дали НОМЕР (у мене був 96-й) і ви чекаєте своєї черги. У консульстві був один такий цікавий чоловік, він координував чергу, щоб до 6-8 вікон була рівна кількість людей, таким чином черга йшла швидко і безболісно. То цей чоловік такий ввічливий, завжди казав дякую, навіть, як відповідь на твоє дяку. Допомагав, якщо у когось були питання. Приємний чолов'яга.

ІНТЕРВ'Ю

У залі було доволі затишно, спокійно і ТЕПЛО. Деякі люди виходили з сумом в очах, паспортом і документами на руках (що свідчило про відмову у візі), деякі – з посмішкою і зеленою карткою. Я зняла шарф і курточку, повісила їх на стілець. І ще не встигла почати хвилюватись, як я вже стою біля 4-го віконечка. Хоча, до віконечка я підходила троха з острахом, оскільки опер Олі, яка була переді мною відмовили у візі. Неприємний момент, погодьтесь… Проте, коли я побачила, що з 4-го віконечка мені привітно посміхається симпатична дівчина (азіатка), страх пропав. Захотілось усміхнутись їй у відповідь, і я привіталась «Hello!». Я собі консула уявляла не такИМ, не те, що б не такОЮ. Замість мого уявного похмурого, повного, підозріливого консула на мене дивилась реальна усміхнена, струнка, добра консул. Вона сказала покласти мені великий палець на сканер. Потім подивилася мої документи, побачила, що я перекладач. Запитала «Oh, you are translator». Я відповіла, що так, але в основному працюю письмово. Маю мало усної практики. Також консул запитала скільки в моїй прийомній родині буде дітей, я сказала, що троє. Тоді консул здивувалася і запитала, чи не важко буде з ними. На що я відповіла, що ні, бо вони вже дорослі: двоє хлопчиків 10 і 4 рочки, і дівчинка – 7 рочків. Тоді консул запитала чи я їх буду вчити, я відповіла, що у низ мама вчитель англійської мови і вони навчаються вдома, але я можу вчити їх малювати, оскільки закінчила художню школу. Під час цього діалогу (чи швидше монологу) консул дивилась мої документи і щось заповнювала на тому листочку, який НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА ЗАГУБИТИ, який коштує 400 баксів. І я вже собі подумала, ну, раз вона там щось уважно пише, а не чіркає, значить усе має бути добре, але розслаблюватись не треба. Настала пауза, до моєї консул підійшли ще якісь працівники, можливо. Інші консули, вони почали про щось говорити, щось обговорювали. Ну, я собі не переживаю, ввічливо чекаю, поки вони закінчать розмову. Ручки гарненько склала на тому підвіконні, щоб було видно. Збоку, на столі консула побачила купу зелених карток і я зрозуміла, що ТАКЕ і мені треба. Я не могла очей відірвати від тих карточок. Потім, коли ми залишились знову один на один, консул продовжувала заповнювати мої документи… пауза.. я стою, посміхаюсь, зрідка споглядаю на зелені карточки і від цього моя либа ще більше натягується. Ну, тут я, вже логічно прикинувши, що якби мені відмовляли у візі – з моїми документами так довго не возилися б, - кажу, мовляв, ви знаєте, що мій хост-тато із Кореї (я думаю ви не забули той цікавий збіг, що мій консул також була схожа на кореяночку). Її улибнув цей факт. Іще троха, я-помовчавши, вона-позаповнювавши мої документи, консул відірвала мені документ і сказала не загубити його, бо він дуже важливий. Я розуміючи кивнула головою і відповіла «I know». А про себе подумала: «Адже цей документ коштує 400$ і купу хвилювань» :). Також консул вручила частинку заповітної зеленої картки. ООООО!!! Довгоочікувана карточка!!!! Я така була рада. Я консулу так і сказала, що дуже рада!!! Дякувала разів два-три))). I've got a visa!!! :thank000: :ura00000:

Потім мені довелось повернутись у консульство…

Потім пішла, забрала курточку. Інна ще чекала своєї черги. Я ж тим часом заповнила бланк на доставку паспорта, забрала телефончик і … згадала, що там, на кріслі залишився мій шарф. Дкмаю, треба повертатись. Чого він там бідненький буде без діла, а я ж його із Франції везла. Словом, пояснила я охоронцю, що забула шарф, забрала і швидко забралась сама. На вулиці було так гарно, так свіжо, так ПЕРСПЕКТИВНО. Під консульством чекали інші люди. Дві жінки підійшли до мене, запитали, як там і що, я розповідала.

Все пройшло дуже швидко – за годину

Ви не повірите, але співбесіда у нас була о 10.30, а вийшла я (даю слово) рівно через годину в 11.30, вже оформивши доставку. Інну ж я чекала ще хвилин 10, а то й більше. Їй також дали візу! Ура! Після цього ми дружно пішли забрали речі (її сумочка вмістилась у мій рюкзак), за так би мовити зберігання яких заплатити по десятці. Непоганий домашній бізнес я вам скажу, домашня камера схову, але гроші, краще забрати з собою. Добре, в принципі, що є де залишити речі. Як то кажуть, хочеш жить – вертись умело!!!

Ну, потім я з Інною пішла в Макдональдс на каву, там біля мене підсів якийсь американець. Він ніби троха мене зачепив, коли сідав, попросив вибачення. Я мімікою показала, мовляв, все нормально. Хотілось трохи відпочити від англійської, від консульства, від того, про що ти думала ледь не кожної миті ось уже тижнів два підряд. І навіть на свій День народження 25-го вересня я загадала бажання, щоб успішно пройти інтерв'ю 30-го вересня!!! Dreams come true!  :ugu00000:   :ugu00000:   :ugu00000:

Щиро ВІТАЮ !!!!
я теж так хочу, а ще сім'ї нема (IMG:style_emoticons/default/a_devo4k.gif)

все-таки дуже багато залежить від того на якого консула попадеш (IMG:style_emoticons/default/a_vot_de.gif)