Нарешті настала і моя черга написати в цій темі (IMG:style_emoticons/default/cool.gif)
Напишу все по порядку, як було, бо прекрасно пам'ятаю, з яким захопленням сама читала відповіді цієї теми.

Проходила посольство 11 серпня. Записана була на 8,45. Прийшла до посольства приблизно в 7:30. На той момент вже було чоловік 30 перед воротами. Не знаю, як той дядько називається правильно - чи офіцер, чи охоронець.... Ну коротше кажучи він командував парадом перед посольством, вистроїв народ в 3 черги: перша черга - хто записаний на 8:00-9:00, друга на 9:00-10:00 і третя хто на іміграційну візу. По команді перша черга заходить за червону стрічку. Над дверима входу в посольство періодично загорається зелена лампочка і люди по-одному заходять за двері. Там офіцери (чи як їх там) перевіряють речі, забирають мобільні телефони і всю електроніку, сумки теж не можна заносити. І металошукачем водили навколо мене))) Він одного разу пікнув, я злякалася, і почала говорити, що це напевно пряжка на куртці. що в мене нічого забороненого нема. Вони з мене сміялися, казали, що я перелякана як не знати хто і щоб заспокоїлась)) Виявляється, та штука і має пищати))
Далі потрібно пройти через двір і зайти в приміщення самого посольства. Там через 2 віконечка (як у банку) перевіряють документи і сканують пальці, причому всі, я чомусь думала, що лише один (просто класти пальці на сканер). Злякало зразу те, що хлопець та дівчина, які знімають відбитки, говорять через мікрофончики, і що у деяких людей відбитки не знімалися)))) Треба було терти пальці серветкою, одного навіть руки мити відправили)) Ну у мене все було ОК, мені дали номер 51. А загалом людей було десь чоловік 300. Хоча може я через страх переоцінила кількість. Далі потрібно знову вийти на вулицю в павільйон і чекати. Я ніколи не розуміла, що таке павільйон і чому там всі так мерзнуть. Виявляється, це грубо кажучи палатка з лавками. Схоже на літню палатку якогось бару. Там всі сидять і чекають черги. Офіцер періодично заходить і викликає наступну десятку людей. Коли мою десятку викликали, ми пішли знову в приміщення і там був ще один зал очікування. От уже в тому залі було табло, на якому дійсно висвічується порядковий номер та номер віконечка. Зал очікування маленький, він прямо сполучений з коридорчиком, де відбитки знімають, і з таким же коридорчиком, де вздовж стіни 5 віконечомк з візовими офіцерами))) Тобто сидячи в залі я бачила, як люди туди заходили і виходили. Віддалено навіть чула, що говорили. Поки я сиділа в павільйоні і в залі очікування, з 50-ти чоловік, які були переді мною в черзі, візи отримали ну десь 3-4. Це було видно по зеленій бумажці, яку дають у випадку отримання візи. Якщо відмова - людина вертаєтьсяз паспортом і без папірчика(((
Ну мій стан я передати не можу. Я думала, що в мене голова вибухне, поки там сиділа. Познайомилася з дівчиною, яка уже була в Штатах по ВТ, успішно повернулася, весь паспорт у неї в шенген візах, вона хотіла вчитися в Америці. Тут в аспірантурі вчиться. Але їй дали відмову. То це вона другий раз прийшла на співбесіду. Я як почула її ситуацію, то зовсім руки опустила.
Короче загорівся мій номер 51 і 4 віконечко. Я зразу ж туди забігла, привіталася (точно не пам*ятаю як), старалася випромінювати позитив, на що рудий і неприємний консул мені зразу сказав: розслабся, нічого зайвого не говори, просто відповідай на питання. Такий облом мене зразу збив з толку. Кажу ОК. Взагалі чувак різкий і нервовий. Попросиів поставити палець на сканер, я трохи затупила, але нічого. Питання були такі:

1. Звідки ти родом?
2. Де зараз працюєш? (в садочку)
3. Як довго? (1 місяць, тому що пішла працювати одразу після закінчення університету, раніше працювати не було можливості через навчання).
4. Як називається твій ВУЗ (торговельно-економічний)
5. Як називаєтья твій факультет? (фінансово економічний)
6. І з якої радості ти вирішила працювати з дітьми, якщо у тебе такий факультет? (почала відповідати, що вчила кібернетику, а не фінанси, що хочу бути вчителем інформатики у середній шкролі, тобто працювати з дітьми)
7. Чому ти тоді працюєш в садочку, а не вчителем інформатики? (тому що для роботи в школі треба попередній досвід роботи з дітьми)
8. Ні, ну я не розумію, чому ти працюєш в садочку? ( тому що в школу мене не беруть поки по тій причині, що нема стажу роботи з дітьми. В садочку здобуваю стаж.)
9.Тобто ти не хочеш працювати в садочку, але довелося? (отут він мене загнав в тупик. Кажу та ні, мені дуже подобається в садочку, але в школі я хочу працювати більше).
10. Навіщо тобі програма? ( бо діти в хост сім*ї відвідують Монтесорі школу, мені цікаві їх методи, я хотіла б їх вивчити і використовувати в роботі з дітьми в садочку).
11. Тобто ти пропрацювала один місяць і збираєшся уже на рік їхати? (так, мій роботодавець згідний мене почекати протягом одного року, він дуже зацікавлений в мені і тому досвіді, який я привезу). Справку з роботи не захотів дивитися навіть.
12. Скільки різних місць роботи ти змінила перед садочком? (жодного, це моя перша робота).
13. Прізвище гостьової сім*ї.
14. Кількість дітей.
15. Вік дітей.
16. Скільки разів ми розмовляли по телефону (сказала, що по Скайпу близько 7 разів, переписка кожного дня).
17. Нервово схопив зі столу памфлет, запитав мене що це (тут я хрозуміла, що віза моя)
18. Яка основна ідея памфлету? (я почала відповідати, він мене перебив і сказав, що якщо мене хтось буде орбражати, то там є номери, за якими я маю подзвонитиі мені допоможуть).
Відірвав зелененький листочок і сказав take care)))))))))
Паспорт і DS 2019 залишилися в нього))))
Я засіяла і змогла сказали лише скромне "дякую". І пішла в павільйон заповнювати анкету на доставку паспорта.
Загалом можу сказати, що віза дісталася мені чудом. Офіцер попався такий, що на нього враження не справиш. Зробив мені зауваження, щоб я не відповідала перед тим, як він задасть питання і не нервувала його. Тобто атмосфера була далеко не дружелюбна. Я перепитувала 2 рази, він повторював питання. Вибачилася, сказала, що нервуюся. Він сказав що все ОК.
Ну впринципі це і все))) Візу я отримала (IMG:style_emoticons/default/ura00000.gif)
Проте відчуття щастя зразу не було, після виходу за територію посольства мені стало погано і я вже нічому не раділа))
Тобто, як бачите, без педосвіти і великого досвіду роботи з дітьми візу теж можна отримати.
Ніякі додаткові документи (мотиваційний лист, довідка з роботи, диплом, справку про доходи, фотки, рекомендації) офіцер не захотів дивитися. Мені здалося, що він наперед знає, давати візу чи ні, і співбесіда великої ролі не зіграла у моєму випадку. Бо в чомусь переконати його у мене можливості не було.
Надіюся, комусь буде цікаво і корисно почитати про мій досвід відкриття візи)))

Сообщение отредактировал Mary=) - 12.8.2011, 10:45

Mary=),
привет! ПОЗДРАВЛЯЮ!!!!!!!

офицер рыжий и на первый взгляд неприятный, но визы неплохо выдает :) Он у меня тоже был на прошлой неделе, и мне кажется, что в тупик ставит специально, чтобы посмотреть как человек выкручивается :)
Когда у тебя вылет?

22 августа, а у тебя?

тоже 22 августа :)

УУУУУУ....поздравляю!!!! (IMG:style_emoticons/default/icon_big.gif)

ПОЗДРАВЛЯЮ)))))
Ты этого заслужила, столько времени ожидания, и на конец то оно оправдалось))))
Я тебе желаю счастливого и удачного года в США, а может и не одного))))))))

Дуже дякую! Взагалі моя ситуація називається "Я знаю точно невозможное возможно)))))"

Mary, поздравляю !!!

Я буду очень смеяться , если после столь подробного изложения событий ещё кто-нибудь спросит о том А КАК ЖЕ ВСЁ ПРОИСХОДИТ там ))

* * *

таралася випромінювати позитив, на що рудий і неприємний консул мені зразу сказав: розслабся, нічого зайвого не говори, просто відповідай на питання. Такий облом мене зразу збив з толку.

(IMG:style_emoticons/default/icon_big.gif) а ты теперь представь того визового офицера , который уже неизвестно сколько лет изо дня в день наблюдает картины с вот этими самыми лицами пытающимися излучить позитив, но на самом деле ж всё видно - какое волнение и стремление как можно пошире улыбнутся и о-позитивить "строгого дядю визового офицера"

(IMG:style_emoticons/default/icon_big.gif) они наверное по пятницам после работы собираются и РЖУТ до потери пульса с тех живописных картин, кои мы рисуем , пытаясь получить заветную визу (IMG:style_emoticons/default/muxaxa00.gif)

* * *
(IMG:style_emoticons/default/icon_sur.gif) мои голландские дети тоже в монтессори скул ходят

Сообщение отредактировал Julenka - 12.8.2011, 23:20

Как показывает история, такое очень даже возможно (IMG:style_emoticons/default/icon_big.gif)

Mary, поздравляю! Счастливого года (IMG:style_emoticons/default/wink.gif)

Дуже дякую, дівчата! (IMG:style_emoticons/default/thank000.gif)
О да, у них точно по п'ятницях шабаші)) Або всій власний камеді клаб, де вони діляться враженнями)) Блін, от би мені таку роботу!!!

Mary=), поздравляю тебя с долгожданной визой!!!!!! ты действительно ее заслужила!!!))) я тебе желаю всего самого лучшего!! наслаждайся Америкой!!!! )))) (IMG:style_emoticons/default/a_love00.gif)

этот дядька и у меня был полтора года назад! как же он задлбывал вопросами не в тему!!! но визы дает)
Mary, куда ты едешь какой штат,город?

20 минут от Сан Антонио, Техас.

Теперь и я готова написать в этой теме. Правда, еще до сих пор толком не могу прийти в себя.
Намерзлась я ужасно. Не представляю, как это выдерживали девочки, которые проходили посольство зимой. На холод еще страх накладывается, от чего было еще холоднее.
Спасибо нашему агентству и форуму за подготовку, потому что знаешь всю процедуру наперед.
Неожиданных вопросов консул не задавал. Хотя, как по мне, вопросов было много.
В итоге I got a visa! Уже несколько дней не могу в это поверить (IMG:style_emoticons/default/ura00000.gif)

Pozdravlyua!!! Ya proxodila sobesedovaniya letom,no xolod bil gytkiy toge . Tvoi pytewestviya tolko na4inautsya)))

а я проходила холодина была жесть снег. еще и перед выходом на сапоге молния разошлась. пришлось зашить прям на ноге

Gold_I, спасибо))

April, a v kakom ti wtate bydew?

в Техасе

Девочки, кто-нибудь знает как часто сейчас отказывают в визе???